Поезія
| ← попереднє |
Хлопчина Як Вічного частка,
Як Сонця пилина.
Ріс в Просторі – Часі
Невідомий хлопчина.
Зі школи, траплялось,
Приносив він двійку,
За правду ліз в сварку
І навіть у бійку.
Сусідку по парті
Штовхав, ”Щоб не нило”,
Її сині очі назвав він –
чорнилом.
Та раз йому диво
В очах тих відкрилось –
І в Просторі - Часі
Воно не вмістилось!
|
наступне → |